Опис

Як ніч оповила владарства людські

Й серця багатьох страхом охопила.

Почвари й звірина мов чари звеліли.

Наповнені злостю із нір вовалили.

Та вої відважні ховатись не стали

Спинити цю силу надумали зразу.

Правдавню легенду дідів пригадали

Бурштинований камінь бережно дістали.

Бран хоробрець і Лідул хитрун

Інгельд стрілець і Фарлов лютун

І ще шість десятків добрячих бійців

Під співи Тітура й Іварів провід

На дракари сіли й поплили в похід.

А нарід морський й мерзенна негода

Й чудовисько чудне завдаи незгоди.

Та крук білосніжний у бурю і кров

Їм путь прокладав чарівно немов.

І ось вони острів знайшли вдалині

І ось вони крицю дістали з піхов

Похід Сонценосців рушається знов.