Хелбой Майка Міньоли — це не класичний американський супергерой в пошуках справедливості для всіх і кожного, а флегматичний напівдемон-детектив із почуттям гумору. Він працює у американському Бюро розслідувань паранормальної діяльності й допомагає ліквідовувати потойбічні загрози в різних куточках світу. Пропоную вам почати знайомство з цим персонажем з коротких розповідей, зібраних у виданні «Хелбой. Труна в ланцюгах та інші історії».

Автори коміксів частенько звертаються до казок: це можуть бути як класичні твори західних казкарів (брати Ґрімм, Ґанс Крістіан Андерсен), так і народні оповідки з усього світу. Ступінь запозичення теж відрізняється. Зустрічаються перекази відомих казок у авторському стилі, додавання певних мотивів у сюжетну канву («Сендмен» Ніла Ґеймена, «Крізь хащі» Емілі Керрол) або й нові історії про вже відомих казкових персонажів (серія «Казки» Білла Віллінгема).

У «Труні в ланцюгах та інших історіях» п’ять із восьми оповідок є переказами народних англійських та ірландських казок, одна досить незвичним епізодом з життя-буття Баби-Яги, а дві останні описують завершення операції Бюро розслідувань паранормальної діяльності у Румунії. У всіх них, окрім «Труни в ланцюгах» і «Ейба Сапієна проти науки», Хелбой виступає в ролі протагоніста.

Треба сказати, що Хелбою невідомо нічого про своє походження, але це рідко тривожить його, адже він добре знає, ким є зараз: досвідченим співробітником з ліквідації потойбічних загроз, який і інтелектуальну розмову підтримає, і не забариться скористатися одним із магічних талісманів або й просто своєю масивною кам’яною рукою, якщо виникне така потреба. А ще приємно спостерігати за героєм, який переживає за своїх колег по Бюро і попри демонічну зовнішність (спилені роги і закручений хвіст важкувато не помітити) виявляється на диво людяним.

Перед кожною з оповідок Майк коротко розповідає історію її створення. Так, наприклад, ми дізнаємося, що «Труп» об’єднав у собі відразу кілька ірландських казок: про Тіга О’Кейна, підкидька, стрибаючий камінь і фейрі-багі на ім’я Дженні Зелені Зуби. Вперше «Труп» опублікували у щомісячному журналі Advance Comics, де він виходив по дві сторінки у випуску, тому кожні дві сторінки повинні були містити достатньо екшену і завершений фрагмент історії — аж ніяк не проста задача! Проте Майку все вдалося, і «Труп» нерідко вважають однією із найкращих коротких історій про Хелбоя.

Хоча всі історії створювалися в різні роки, вони витримані у єдиному стилі, яким відзначаються й перші два томи серії про Хелбоя: з кольорів переважають чорний, білий, різні відтінки сірого, коричневого та інших приглушених кольорів. Хелбой залишається незмінно яскраво-червоним. Лінії тут чіткі, і особливих деталей наче і немає, але чорні тіні на персонажах та елементах довкілля підкреслюють саме те, що слід підкреслити, і кадр виглядає живим і насиченим.

Алан Мур охарактеризував комікси Міньоли як поєднання німецького експресіонізму зі стилем Джека Кірбі. Простіше кажучи, чорно-білі ліногравюри плюс перші випуски Фантастичної Четвірки. Додайте сюди неприховане захоплення лавкрафтівськими жахами, і ви отримаєте світ Хелбоя: тут є пекло, незбагненні чи то боги, чи то демони, мілка нечисть з міфології різних народів, світове дерево Іґґдрасілль, схиблені на кінці світу поганці, нелюди, які вирішили, що їхні окультні експерименти варті сотень людських життів, а ще багато-багато невимушеного екшену.

Автор Дарина. Публікується за погодженням з автором.

Першоджерело