Дедпул винищує всіх…

Існує така приказка – «Дедпулу закон неписаний». Знищивши сотні супергероїв у мультивсесвіті, Дедпул ставить за мету докопатися до основ, до витоків усього цього супергеройства. Певної миті він розуміє, що має перейти у вимір літературного світу і знищити прадавніх – персонажів класичної літератури, які стали праобразами для сучасних героїв.

Подібний хід дозволяє Каллену Банну (текст) та Маттео Лоллі (малюнок) створити рефлексію про місце коміксів в історії літератури. І якщо, зазвичай, дискусія точиться в площині пошуку історичних витоків коміксу – умовно кажучи, чи мають єгипетські ієрогліфи стосунок до «послідовного мистецтва» (як називає комікс Вілл Айзнер) і в якому іншому явищі можна вбачати праобрази коміксу. Натомість Дедпул іде в іншому напрямку – послідовне винищення героїв канону світової літератури вкорінює традицію коміксу в ширший історичний контекст.

  • Вбиваючи капітана Немо, вбиваєш Магнето
  • Вбиваючи трьох мушкетерів, вбиваєш Месників і саму ідею команди супергероїв
  • Вбиваючи Тома Соєра, вбиваєш Тоні Старка
  • Вбиваючи Дракулу, вбиваєш Блейда і доктора Стрейнджа
  • Вбиваючи у Сонній лощині вершника без голови, вбиваєш Примарного вершника

У певний момент у пам’яті виринає класична праця Стівена Кінга «Танок смерті» (Danse macabre, 1981), в якій Кінг розбирає чотири архетипи, на яких тримається мистецтво жаху – вампір, перевертень, привид та безіменна істота. Все різноманіття варіацій зрештою можна звести до конкретної схеми.

Дедпул прокреслює генеалогічне дерево супергероїв і починає полювання крізь епохи і стилі. Від античності до модернізму. Він всюди лишає свій кривавий слід. Дедпул винищує канон, підвалини західної культури і лише Шерлок Голмс здатен його зупинити.

«Дедпул винищує літературу» – важливий комікс, який показує історію жанру під незвичним кутом зору. Не тільки жорстоко ламаючи четверту стіну умовного простору коміксу, але і всі стереотипи і упередження щодо «низового» жанру.

Автор огляду Олександр Михед. Ексклюзивно для ideo-grafika.com