Останній комікс, який міцно закарбувався в мій мозок, є «Девочка-Апокалипсис: Ария конца света». У навколишньому світі, особливо в нашій країні, тематика апокаліпсису досить популярна. Багато відомих художників, письменників та геймдизайнерів спробували свої сили в донесенні цього жанру до масової аудиторії. Дмитро Глуховський — один з найяскравіших мислителів в цьому напрямку, письменник і автор «Всесвіту Метро 2033», в одній із глав своєї першої книги сказав, що людина залишається людиною навіть після кінця світу. Він мав на увазі, що ми не втратимо свою агресивність, ворожість, брехливість і пихатість навіть після падіння людства. Ендрю Маклін, письменник, редактор і художник коміксу «Девочка-Апокалипсис: Ария конца света» зображує кінець часів в дещо нестандартному і цікавішому амплуа.

Вперше «Девочка-Апокалипсис: Ария конца света» вийшла 16 червня 2015 року в США під егідою американського видавництва Dark Horse. У СНД друком коміксу керували росіяни з Jellyfish Jam, а вийшла 96-сторінкова книга через рік після оригіналу — влітку 2016-го. Ти, звичайно ж, звернеш увагу на маленький розмір видання — воно тоненьке, і «проковтнути» його будь-який коміксолюб може за лічені хвилини. Я усвідомив це і сказав, що «Дівчинку-Апокаліпсис» читатиму повільно, а малюнки розглядатиму дуже ретельно. Обіцянка самому собі принесла приємні плоди.

Дозволь ввести тебе в основні деталі сюжету. Головним героєм коміксу виступає Арія, дивна, на перший погляд, молода дівчина зі своїми скелетами в шафі. Вона чомусь намагається повернути до життя зламаного робота, весь час вештається зі своєю милою кішкою, і живе в тунелі покинутого після апокаліпсису метрополітену. Головна мета Арії — відстеження невідомого маячка за допомогою спеціального приладу, який вона постійно носить на лівому передпліччі. З самого початку відомо лиш одне — для дівчини завдання є важливим, і вона щиро сподівається, що досягне кінцевої точки. Відкрию маленький секрет: спочатку тобі буде не так цікаво пірнати в сюжетні перипетії, адже він не відрізняється надзвичайною складністю. Тут більш важливий прихований сенс. Головна героїня не забулась, як це жити в людській цивілізації. Арія впевнена, що кожен індивід не такий поганий, яким хоче здаватися. Його природа лежить далеко за межами злості і порочності, насправді він добрий і чутливий. Протагоністка уникає шляхів вирішення питань насильницькими методами, а коли справа доходить до застосування сили, вона вагається. Напрошується думка, що в Арії з’їхав дах, адже під тиском небезпеки і тварюк-людей жоден не буде вести себе спокійно. Навіть після небезпечних подій, які могли покласти край перебуванню головної героїні на Землі, вона не змінить свою думку — люди, що живуть на планеті, яка відроджується з попелу, повинні зрозуміти, ким вони є насправді. Дівчина впевнена, це колись станеться. Глибока істина хоч і захована за ширмою простоти і непримітності, зате дарує більш глибокі відчуття при детальному прочитанні. Я, наприклад, зловив себе на думці, що відчуваю власну присутність в цій історії, але ніяк не можу на неї вплинути. Це як приємний барвистий сон, що іноді переходить через чорні журливі смуги.

До речі, про барви і якість російськомовного видання коміксу «Девчинка-Апокалипсис: Ария конца света». Малюнок Ендрю Макліна не схожий на жоден, побачений мною раніше. Він нестандартний, і однозначно має право на існування в більш широкому колі серед коміксистів. Головна відмінність від інших — стержень олівця художника малює довгі гнучкі фігури. Це стосується і людей, і тварин, і рослин. Був би я філософом, міг би подумати, що Ендрю Маклін так зображує часту мінливість земних істот, але, боюся, мій викладач закидає мене відходами від соняшникового насіння. Як би там не було, така думка має місце. Художник не соромиться використовувати яскраві кольори для кращого сприйняття подій читачем за допомогою малюнку. Стиль картинки відмінно вписується в формат коміксу, а також на папір, з якого зроблені сторінки. До слова, вони не глянцеві, а зроблені з щільного паперу, подібного до книжкового. Такий вибір видавців імпонує, адже навіть при прямому попаданні освітлення на сторінку, вона не буде відсвічуватись. В яскравий сонячний день ти зможеш смілово читати комікс без захисного крему та сонячних окулярів.

Обкладинка не змінилась в порівнянні з американською версією коміксу «Девочка-Апокалипсис: Ария конца света». На «головній» красується той же простенький арт, що і у виданні з США. Він вдало передає стиль малювання Ендрю Макліна. Матеріал, з якого зроблена обкладинка – це щільний якісний картон. На перший погляд, палітурка виглядає більш хисткою, ніж в коміксу «Маска», але насправді більш стійка.. Якщо ти читав попередній огляд, отже знаєш, що після кількох годин обкладинка «Маски» трішки зігнулася в кутках. У випадку з «Дівчинкою-Апокаліпсис» подібна проблема була відсутня — хоч зараз став комікс на полицю в магазині!

Деякі кажуть, що розмір не важливий, але це стосується тільки габаритів … смартфону. Згадуючи про нинішнього пацієнта — «Дівчинку-Апокаліпсис», з точністю скажу: додаткові 50 сторінок там точно б не завадили. Я не говорю про продовження подій після кінцівки, адже комікс хоч і залишає багато питань, але це скоріше перевага, а не мінус. На мою думку, збільшити об’єм наповнення можна було б для того, щоб розповісти історію Землі-27 до тієї дивної події, про яку згадувати тут недоречно задля уникнення спойлерів. Ніхто з тих, хто вже встиг прочитати комікс, сперечатися зі мною не стане, що так званий бек («сеттінг» або «побічна історія, яка зачіпає повністю або частково сюжет продукту», — прим. ред.) розпалив недитячий інтерес у читача до всесвіту коміксу, і багатьом хотілося б дізнатися про нього детальніше. Однак, в коміксі, як і раніше, 96 сторінок, а інших поглядів Ендрю Макліна на розвиток тих чи інших подій не існує. Я щиро сподіваюся, що цей добрий дивак трудиться над ще одним подібним шедевром, і скоро покаже його суспільству.

дивитись в крамниці

«Девочка-Апокалипсис: Ария конца света» — в першу чергу інді-комікс. Ти думав, існують тільки інді-ігри? Ні. У разі коміксів виходять більш вдалі і серйозні екземпляри, а доказ тому — добра, мила і чуйна дівчина Арія. Творець серйозно підійшов до створення свого шедевру. Я не побоюся перефразувати вислів «людина-оркестр», і назвати Ендрю Макліна «людиною-коміксом», яка зробила всю брудну роботу самостійно і видала свій проект спільно з фірмою-гігантом — Dark Horse. Тепер я знаю, на кого рівнятися в досягненні якоїсь глобальної мети.

Автор огляду Олексій Гаваньчук. Публікується за погодженням з автором.

Першоджерело.